Архітектурний факультет в КІСІ (КНУБА) …саме тут почалась моя історія становлення тату майстра, хоча я ще тоді про це зовсім не здогадувався.

Я вивчав академічний малюнок, композицію, живопис та інше (те що у майбутньому дуже допомогло мені швидко навчитися татуюванню). Але основний фактор, який привів мене через багато років в тату індустрію була випадкова тату у студентському гуртожитку — де я вперше взяв в руки тату машинку.

Випуск із університету, працювання близько 8 років за фахом, займаючись архітектурою та дизайном. Але знаєте, я відчував себе не на своєму місці. Згодом я остаточно зрозумів — це не мій шлях…

Я зупинив всю свою професійну діяльність ЗА 8 РОКІВ, всі мої напрацювання, клієнтів, оточення я все залишилив, бо відчував, що так буде правильніше.

Я звільнився з роботи і почав думати, яка справа в цьому житті мені справді буде приносити задоволення?! Тут я і згадав цей гіпнотичний звук тату машинки з університетсього гуртожитку…

«Тепер я знаю свою справу життя» — подумав я. Саме в цей момент я перегорнув цілу сторінку свого життя і почав все, ризикуючи, з чистого листа. 

Півтора роки, я працював майже щодня, переживав нові розчарування та перемоги і згодом став повноцінним тату майстром. Але працювати в соло для мене було занадто просто і я завжди хотів більшого.

Тому наступним кроком стало відкриття моєї першої тату студії в Києві. На той момент я зібрав КРУТЕЗНУ команду але, то був капець, ми гуртом відмахали нереальну тату студію де і народилась назва TATTOO044. Але так було не довго, чийсь недопалок згубив мою мрію, студія згоріла.

Саме тоді я зрозумів, що партнерів треба обирати обачно… Цей випадок мав мене зламати, але це не про мене.

Далі я відновлював сили у тісному кабінеті 20м², здобував новий досвід та репутацію, працював 7 днів на тиждень впродовж 2.5 років і, нарешті, мої старання почали давати плоди — навколо мене почали збиратись інші тату майстри. Це був 19й рік і знаєте що сталося? Намалювався covid-19… Але і це не зламало мене!

Під час локдауну мої клієнти почали мене запрошувати до себе, я робив виїзди з повним авто обладнання майже щодня. Головне ж що? Любити те, чим займаєшся і тоді знайдеш вихід із будь-якої ситуації.

Ми витримали локдаун і у 20м² стало зовсім тісно, зацікавлених майстрів ставало більше і настав час розширення!

6 травня 2020 року ми переїхали в студію, яка задовольнила всі наші потреби, і почали збирати сильну команду. На covid-19 вже ніхто не звертав уваги і так ми працювали до 24го лютого 22го року.

Далі… Війна… Загальна паніка і тотальна відсутність розуміння, що буде далі. Майстри роз’їхались по регіонах, я вивіз свою родину за кордон, а через кілька тижнів отримав заявку на розлучення. Пуста студія, відсутність клієнтів, відсутність майстрів, відсутність роботи, відсутність сім’ї, розлучення — ось, що мене чекало в Києві. Я перегорнув ще одну сторінку свого життя.

Ні, я не пав духом! Я почав повертати студію до роботи задля підтримки економіки нашої країни. Деякі майстри повернулися, деякі покинули студію через власні мотиви. Місяць за місяцем клієнти почали повертатися до нас. Я став розширювати команду і гордо можу сказати, що зібрав професіоналів своєї справи. Тривоги, планові та аварійні відключення світла — нічого не завадило нам творити мистецтво і стати однією з кращих студій Києва, навіть в такий важкий період для нашої країни.

Текст…